Врата Мертвого дома. Малазанская книга павших. Книга 2

Перша книга ще буда хоч якось читабельна, але друга - то якийсь жах. Гірше усього, що в це неможливо вжитися. Тобто, коли ти читаєшь якісне фентезі, то тим самим ти проживаєшь частинку дуже іншого незвичайного життя, чи то с Фродо, чи то с купой негідників Аберкромбі, чи то с ще більшою купою персонажів Мартина. Ти сам собі вибираєш, хто з них ближчий тобі, але треба щоб воно хоч якось затягувало. Тобто, якби не було фантастично чи фентезійно, але реалістичність подій та поведінки повинна бути присутньою. Бо інакше не буде хімії читача і твору.

В даному випадку ніякої хімії немає. Є лише тягомотливий, незрозумілий та абсолютно надуманий хід подій. Немає героїв, які б визивали хоч якісь емоції. С середини вже тупо пофігу, що буде далі. Але заради вже потраченого часу дочитуєш крізь силу.

Треба ще додати, що цей мир взагалі дуже незрозумілий та важкий. Автори ввели занадто довгу попередню історію існування миру, рас, магічних правил і тп. Це неможливо якось впорядкувати і виглядає це як щось нескінченне та незрозуміле.

Чем дальше в серии тем интереснее

Очень круто!!!!