Мати чи бути

Суботу людина мусить жити так, наче в неї нічого нема і нема жодних прагнень, окрім як бути, тобто ви­словлювати свої первинні потенції в молитвах, навчанні, їжі, мові, співах, любові.

сексуальний потяг — ще не кохання, а теплі, хай навіть не надто близькі взаємини з друзями — теж прояв любові.

Субота — день радощів, оскільки цього дня людина є цілком сама собою. Ось чому Субота в Талмуді називається провісником месіанських часів, а месіанські часи — без­конечною Суботою, днем, коли власність і гроші, скорбота і печаль — усе це табу; день, коли час переможений і панує чисте буття. Вавилонський Шапату — історичний поперед­ник Суботи — був днем печалі і страху. Сучасна Неділя — день веселощів, споживання, втечі від самого себе. Тож, можливо, варто відновити Суботу як день всеосяжної гар­монії й миру, день, що передрікає майбутнє людства

цілому можна зробити висновок, що ранні церковні мислителі — хоч і різною мі­рою — різко засуджували розкіш і корисливість, виявляли зневагу до багатства; але через те, що церква поступово перетворювалася на могутній інститут, ці погляди втрача­ли свою радикальність.

Свобода людини обмежена настільки, наскільки людина прив'язана до власності, до роботи і, зрештою, до свого «Я»

Отже, в деяких випадках шлюб, збудований на любові, перетворюється на таке собі «спільне підприємство», в якому егоїзм одного сполучаєть­ся з егоїзмом іншого й утворює якусь цілісність — «сім'ю».

Обоє ще не заво­лоділи одне одним, отож енергія кожного з них спрямова­на на те, щоб бути, тобто віддавати іншому і стимулюва­ти його.

— відпочинок у розумінні відновлення повної гармонії між людьми та з природою.

торгівля завжди криє в собі небезпеку ідолопоклонства.

Історія юдейських племен починається з наказу Бога першому юдейському герою, Аврааму, полишити свою країну і свій рід: «Вийди зо своєї землі, від родини своєї і з дому батька свого до краю, який я тобі покажу» (Буття, XII, 1).