Мати чи бути

Суботу людина мусить жити так, наче в неї нічого нема і нема жодних прагнень, окрім як бути, тобто ви­словлювати свої первинні потенції в молитвах, навчанні, їжі, мові, співах, любові.

сексуальний потяг — ще не кохання, а теплі, хай навіть не надто близькі взаємини з друзями — теж прояв любові.

Субота — день радощів, оскільки цього дня людина є цілком сама собою. Ось чому Субота в Талмуді називається провісником месіанських часів, а месіанські часи — без­конечною Суботою, днем, коли власність і гроші, скорбота і печаль — усе це табу; день, коли час переможений і панує чисте буття. Вавилонський Шапату — історичний поперед­ник Суботи — був днем печалі і страху. Сучасна Неділя — день веселощів, споживання, втечі від самого себе. Тож, можливо, варто відновити Суботу як день всеосяжної гар­монії й миру, день, що передрікає майбутнє людства