Київ.ua

подарунки – відкупні індульгенції, що ними їм заплатили за недодану вартість любові й турботи

«Усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму»

Ці фальшиві фрази, як завчені ролі, що промовляються самі за себе, бо – так треба, так має бути, бо це вписується в суспільну парадигму?

тільки й щирості, що вишиванку на свята вбрати

Чула щасливі голоси дітей: обговорювали татові подарунки – відкупні індульгенції, що ними їм заплатили за недодану вартість любові й турботи.

Отак відбувається деміфологізація свідомості. Був шлюб – немає шлюбу. Були святі речі – немає вже жодної святості.

Ефектна. У вільному польоті. На таких завжди звертають увагу. Такі завжди впадають в око. На таких озираються. Мабуть, із такими роблять усе, тільки не одружуються.

Скільки народу не спить, дрейфує нічним життям… Нам не до сну. Чи, може, навпаки? Снові, цій величезній примарі Морфея, ми геть байдужі?

Образитися у цій формулі сімейного щастя – значить наразитися.