Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
Богдана Фединишинецьhar citeratför 2 månader sedan
Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
Богдана Фединишинецьhar citeratför 2 månader sedan
Не скаже синові: — Молись. Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні
Богдана Фединишинецьhar citeratför 2 månader sedan
І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу — Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. I не пом'яне батько з сином,
Богдана Фединишинецьhar citeratför 2 månader sedan
Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими,