ДНК особистості

«з такого кривого дерева, з якого зроблені люди, неможливо зробити нічого прямого».

Отже, Адам І досягає успіху, перемагаючи інших. Натомість Адам ІІ виховує характер, перемагаючи власні слабкості.

«Немає нікого, кращого за мене, але і я не кращий за когось іншого»

нам властива «майже необмежена здатність ігнорувати власну необізнаність»

«Лінія, що розділяє добро і зло, пролягає не між країнами, не між класами, не між партіями — вона проходить крізь кожне людське серце».

Серце неможливо навчати в аудиторії якимось інтелектуальним способом, як студентів, що механічно пишуть конспекти... Добрі, мудрі серця дістають лише сумлінно докопуючись до самої сутності у власній душі й усе життя лікуючи шрами... Цьому неможливо навчити, це не надішлеш електронною поштою і не поділишся цим у твіттері. Сама людина має виявляти це в глибинах власного серця лише тоді, коли остаточно готова вирушити на його пошуки, не раніше.

Ми можемо прагнути до вищої мети, аніж просто бути щасливими.

Мудрість виникає з сукупності інтелектуальних чеснот. Це розуміння, як поводитися тоді, коли бракує точних знань.

Велич душі полягає не в тім, щоб рватися вперед і вище, а в тім, щоб уміти стримувати себе й обмежувати»

Світ настільки переповнений гріхами і печаллю, що «немає жодного, кому можна було б позаздрити». Кожен в житті має якусь серйозну проблему.