Сучасна теорія грошей

MMT навчає, що державний борг (зокрема готівкова валюта, резервні гроші та державні облігації) — це фінансовий актив, тобто фінансове багатство для недержавного сектору

Коли ми врешті-решт збалансуємо державний бюджет до копійки, то вся суверенна валюта, яку було запущено в обіг завдяки державним витратам, «повернеться» державі завдяки податковим та іншим платежам. Після цього в недержавного сектору не залишиться нічого

комерційні банки — це державно-приватне партнерство, адже щоденні операції банківської системи відбуваються за безпосередньої участі кількох державних інституцій: 1) центральний банк забезпечує кліринг міжбанківських розрахунків за номіналом; 2) такі розрахунки здійснюються за допомогою резервних грошей, які створює влада, на балансі центрального банку, адже кожен банк має кореспондентський рахунок у центральному банку; 3) система гарантування вкладів забезпечує повернення 100 % номіналу депозитів, які відповідають визначеним критеріям щодо розміру вкладу, в разі неплатоспроможності окремого комерційного банку; така система покладається на підтримку держави у випадку системної банківської кризи.

Щоб вирішити наші поточні фінансові та економічні проблеми, не потрібно зв’язувати руки уряду, емітенту суверенної валюти, встановлюючи свавільні ліміти на дефіцит чи рівень державного боргу.

Англ. narrow banks, або narrow banking. Ця система, на відміну від чинної системи часткового резервування, покликана забезпечувати 100 % депозитів комерційних банків резервними грошима або державними облігаціями.

У «Сітібанку»28 теж немає із цим проблем — бо мільйони з нас мають робити платежі, призначені «Сітібанку»: ми знаємо, що можемо обмінювати депозити на готівку, а також що за цим стоїть ФРС, яка забезпечує міжбанківський кліринг за номіналом. Однак дуже мало людей мають робити платежі, призначені саме вам, і ми сумніваємося у вашій здатності конвертувати вашу доларову боргову розписку в боргову розписку в доларах дядька Сема за номінальною вартістю.

Банківські «гроші» (зобов’язання банків за депозитами та іншими інструментами, наприклад, облігаціями)

Податки, швидше, створюють попит на власну валюту уряду, щоб уряд міг витрачати (чи давати позики) в цій валюті.

банки створюють депозити, коли надають кредити позичальникам. А ті сплачують або повертають позики банкам, використовуючи депозити. Це означає, що банки спочатку мають створити депозити, щоб позичальники могли сплатити свої позики.

Згідно з MMT, головна мета податкової системи — «керувати» національною валютою25. Одна з причин, чому люди погоджуються використовувати суверенну валюту, або національні гроші, — це те, що податки мають бути сплачені саме в цій валюті. Із самого початку ніхто не прийме валюту, якщо вона не знадобиться для проведення платежів. Податки та інші зобов’язання створюють попит на валюту, що використовується для проведення обов’язкових платежів.