Зиґмунт Мілошевський

Він не скидався ані на генерала, ані на військового, доглянутий п’ятдесятилітній чоловік, від якого віяло духом приватної фірми, спортзалу, сквошу та автомобіля за півмільйона.

— Тобто успіх буде спільним, а поразка — моєю.

Скажу так: якби я мала машину часу й опинилася над колискою Гітлера, сказала б його батькам: знайдіть йому доброго вчителя живопису, інакше він буде капосний і нещасливий. Якби ж опинилася над колискою Гіммлера, зачекала б, поки батьки вийдуть, а потім власними руками задушила б немовля. І оком не змигнула б.