Володимир В’ятрович

під час Голодомору журналісти Малкольм Маґґерідж та Ґарет Джонс публікували страшні факти про штучний голод в Україні

владне свавілля, українці залишаються міцним і надійним форпостом в обороні європейської свободи. Далі на Схід — відновлюється тоталітаризм.

Україна вірить у те, що світ не залишить на самоті хоробрих і відданих людей, не мовчатиме про російські злочини проти вільної країни. Адже наше послання світові — свобода. І ми її захистимо.

Володимир В’ятрович,

історик, Голова Українського

інституту національної пам’яті

1933, серпень — Політбюром Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) прийнято рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету й переселення у вимерлі з голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року було переселено понад 100 тис. осіб.

«На Полтавщині, недалеко від Києва, також були села, що вимерли всі, і послали туди росіян на місце. Не українців переселяли там із інших місць, а присилали настоящих росіян»

Внаслідок Голодомору українське суспільство, стало і значною мірою досі залишається травмованим, постгеноцидним.

«Тільки переїдеш за Харків, де кінчається український кордон, там люди вже не мерли з голоду зовсім. Наші українці їхали туди, а тут чекісти, перевіряють, хто звідкіля, і починають забирати то до Сибіру, або починається бійка на кордоні. Бо не пускають за кордон. Бачите, ніби одна держава, але не випускають.»

Тим не менш, комуністичний режим не зміг остаточно перетворити українців на homo sovieticus. Боротьба українців за свободу тривала й після Катастрофи 1932-1933 і врешті 24 серпня 1991 року парламент України відновив державну незалежність. А на референдумі 90% громадян України підтримали це рішення.

Британський журналіст Малкольм Маґґерідж у березні 1933-го здійснюює поїздку в Україну й надсилає свої статті про те, що там діється, до “The Manchester Guardian”. Завдяки його репортажам Велика Британія дізнається про геноцид.

1934 року з’явився перший художній твір про Голодомор в Україні — роман «Марія» українського письменника Уласа Самчука. «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933» — такою була присвята автора роману.

Визначальними ж у збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин 1983-го, передусім у США та Канаді, що набули міжнародного розголосу. Тоді ж у канадському місті Едмонтоні було споруджено перший пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років.