Ебігейл Дін

— Мені потрібно, щоб усе було так, як я задумала, — пояснила я. — Інакше я відчуваю, ніби згаяла час.

Я кликала Єву так, як кличуть лише тих, хто може прийти.

В житті вона здавалася більш утомленою, ніж на світлинах.

До того ж і ми не те щоб Чорні Жор‍­жи‍­ни

До того ж і ми не те щоб Чорні Жор‍­жи‍­ни3.

— Хіба трі‍­шки не до‍­тя‍­гу‍­є‍­мо.

В кімнаті я відчинила мінібар, шукаючи напої, але він зупинив мене і сів на ліжко. Я зняла сукню, стягла білизну, стала перед ним на коліна. Він дивився на мене без жодних емоцій — саме на це я і сподівалася.

— Мені потрібно, щоб ти принизив мене, — мовила я.

Він глитнув.

— Розумієш, — вела далі, — мені потрібен біль.

Пальці його тремтіли. Я відчула в піхві знайомий біль, новий пульс. Я лягла на ліжко поряд із ним — на живіт, поклавши голову на руки. Він підвівся, підійшов до мене

Трохи північніше їй риють могилу, орудуючи лопатами в теплому світлі рожевого світанку, щоб поховати до схід сонця. Вона сказала «Біжи»

Вона непохитно вірила в силу реабілітаційних установ.

В житті вона здавалася більш утомленою, ніж на світлинах

Роблячи паузи, ми даємо співрозмовнику можливість висловитися…»