bookmate game
Панас Мирний

Хіба ревуть воли, як ясла повні. Книга 3

  • b0206958304har citerati fjol
    боки, полатав, де попрогнивала, оселю - та й завів шинок. Щонеділі, щосвята, а часом і серед будня, щоб не одстати од вельможного сусіди, - бенкетує тут п'яне море темної простоти… Оже ще й досі, під пізній вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом…
  • b0206958304har citerati fjol
    Минав рік; минав другий… Стояла на край села сиротою пустка - завидувала палацу. Аж ось - випало й їй несподіване щастя: купив її у казні за безцінок давній знакомий - жид Гершко, причепурив трохи зокола облупані
  • b0206958304har citerati fjol
    А недалеко од Пісок, над самим шляхом, коло Хоменкового хутора, насипана висока могила, на ній стоїть височенний хрест - оглядає навкруги хутори, села, всі околиці… Під ним тліє вісім безневинних душ, загублених в одну ніч "страшним чоловіком"
  • b0206958304har citerati fjol
    Чіпчину хату опечатали, забили. У ній одні сови та сичі плодилися та тічки собак товклися по вгороду, Що увесь заріс бур'яном, як лісом. Через рік - веселе колись місце опустилося, зглухло. Облупана пустка стояла ще страшніша, ніж та, котру купив Хрущ Люди знову стали її відхрещуватись, як проходили мимо; а малі діти боялися й здалека глянути на того чоловічка, що, як те страховище, позирав з воріт на' шлях своїми витрішкуватими очима
  • b0206958304har citerati fjol
    - Галя…-знову перехрестилася: -повісилась…
  • b0206958304har citerati fjol
    Упоравшись як слід: повмивавшись, попаливши, яка була в крові, одежу, розбишаки погасили світло, побрались у світлицю
  • b0206958304har citerati fjol
    Шурхнула, як пліточка, у першу дірку - і вискочила на чисту воду… а Чіпка зостався у неводі!.. Вона за ним убивалася, сумувала, плакала. Та він того уже ні чув, ні бачив. Він тепер знай співає про неправду людську; кляне земство, котре йому не далося в руки; лає здирщину, котру лаяли усі небагаті люди; бідує з кріпаками, будить у них жаль, що вони одурені, що їм одвели нікуди невгодні землі; допомагає їм грошима, коли пристають за подушне зборщики; бенкетує з ними - і часом, заливши очі, викрикує, що час би й покарати… А прийде додому - і п'яними руками пригортає до п'яного серця свою Галю, не примічаючи палких сліз на її очах та смутку на змарнілому личку…
  • b0206958304har citerati fjol
    Галя побачила, що ускочила з Чіпкою, як риба у невід - і… заплуталась… Стала вона побиватись, борсатись, трепетатися…
  • b0206958304har citerati fjol
    Перше всього матері не помирилися. Явдоха була пишна, горда. Як тільки оселилася, зараз почала все на свій лад перевертати, господарством заправляти. І те - не так, і друге - не до ладу, і трете - не на своїм місці стоїть! Мотря,-з молодих ще літ зсушена то працею, то нуждою, суха, як опеньочок, тиха, бідненько зодягнена,- довго мовчала потакала Яв-досі… Одначе не видержала
  • b0206958304har citerati fjol
    Забулькотіло в грудях; Максим виправивсь, тріпнувсь, розкрив широко очі, провів ними хижо по всіх… То був останній погляд - погляд наглої смерті… Явдоха мер* щій накинула на вид чорний платок
fb2epub
Dra och släpp dina filer (upp till fem åt gången)