Леонід Кононович

Не пісня то, сину, а дійство таке… Оце на Купала стають росалки у коло, а одна посередині, й що вони співають, те вона й робить. А співають вони про Голубонька-Коштрубонька, як він оре, сіє, жне, молотить, віє, меле, вчиняє тісто і хліб пече… А як спече він, то має наїстися того хліба і вмерти.

— Вмерти?! — перепитав Михась.

— Еге ж… Далі вони співають: «Ожив, ожив Голубонько, ожив, ожив Коштрубонько» — і все наново починається.

— А нащо?

— Так роблять вони щороку, й від того хліб родить на полях, худоба плодиться на обійсті й звірина у лісі